ІСТОРІЯ ШКОЛИ
Школа, школа, подруго, й сестрице,
Тут дорослі, діти й малі,
Дружний доме, рідная світлице,
Незбагненне чудо на землі.
Історія нашої школи розпочалась ще в минулому сторіччі.
150 років тому в селі Радівка було засновано церковно-приходську школу, діти навчались на квартирі дяка Зінківського Івана Васильовича.
З 1871 року в селі існувало народне училище міністерства народної освіти. Учителем цього училища був Плахтієнко. Училися діти в одній класній кімнаті. В усі три класи ходило разом 60 чоловік. Після Плахтієнка заступив вчитель Скорбун.
В 1903 – 1904 роках на кошти земства була збудована дерев’яна школа, яка існує до цього часу.
Тут була одна велика класна кімната і коридор. Учительська і квартира вчителя.
В 1920 році в селі Радівка була єдина трудова школа з трьома класами. Вчив грамоти дітей учитель Пасічник В.В. Єдина трудова школа потім перейшла в початкову , в якій було чотири класи.
В 1933 році в селі відкрилася семирічна школа. Директором школи був Кравченко. Після війни школа була відбудована силами вчителів.
Починаючи з післявоєнних років і до 1990 року директорами школи були:
Побережний Павло Лікандрович,
Люлькін Федір Йосипович,
Бельмас Іван Андрійович,
Федонюк Григорій Михайлович,
Поліщук Станіслав Олександрович,
Басс Григорій Олексійович.
В 1986 році 1 вересня почалося навчання в новій школі.
В 1990 році Радівська неповна середня школа стала середньою.
З 1990 року директором школи став Баранівський Леонід Йосипович, який працює і нині.